1. І скінчилися небо й земля, і все воїнство їхнє.

Вірш: Людина, яка стала духовною, продовжує вдосконалюватися, прагнучи до найвищого добра.

Обгрунтування: "Небо і земля" символізують внутрішню і зовнішню природу людини, які досягли духовної гармонії. "Завершення всього множества" означає досягнення внутрішньої досконалості.

2. І скінчив Бог сьомого дня працю Свою, що чинив був, і в день сьомий відпочив від усієї праці Своєї, яку чинити був.

Вірш: Коли людина досягає найвищого добра, її внутрішня боротьба вщухає, і вона вступає в стан духовного спокою.

Обгрунтування: "Сьомий день" символізує стан духовного спокою, де внутрішня боротьба припиняється. "Спокій Бога" відображає досягнення гармонії та досконалості.

3. І поблагословив Бог день сьомий, і освятив його, бо в ньому відпочив від усієї праці Своєї, що Бог був створив і зробив.

Вірш: Цей стан духовного спокою святий, оскільки походить від вищої сили і дарує людині справжній мир.

Обгрунтування: "Благословення і освячення сьомого дня" символізують святість стану духовного спокою та його значення в житті людини.

4. Оце ось походження неба й землі, коли створено їх, у той день, як Господь Бог створив був землю й небо.

Вірш: Так формується і розвивається людина, шукаючи найвищого добра і духовного спокою.

Обгрунтування: "Походження неба і землі" символізує процес духовного зростання і розвитку людини.

5. І всякий кущ польовий, що не був ще на землі, і всяка польова рослина, що ще не росла, бо дощем не посилав Господь Бог на землю, і не було людини, щоб порати землю.

Вірш: Зовнішня природа людини на початку несвідома і безплідна.

Обгрунтування: "Кущ і трава" символізують недоліки зовнішньої природи людини і відсутність духовної чесноти.

6. І пара підіймалась із землі, і напувала всю поверхню землі.

Вірш: Із внутрішньої природи людини піднімається духовна сила, яка очищає і оживляє її зовнішню природу.

Обгрунтування: "Туман" символізує духовну силу, яка піднімається зсередини людини і впливає на її зовнішню природу.

7. І Господь Бог створив людину з пороху земного, і дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.

Вірш: Вища сила вдихає життя в зовнішню природу людини, і вона стає духовно свідомою.

Обгрунтування: "Створення людини з праху земного" символізує оживлення зовнішньої природи людини. "Вдихання живої душі" означає вступ духовного життя в людину.

8. І насадив Господь Бог рай в Едемі на сході, і там оселив людину, що її Він створив.

Вірш: Людина поміщається в духовний рай, де вона може рости і вдосконалюватися.

Обгрунтування: "Райський сад" символізує духовний рай, де панують любов і гармонія. "Схід" уособлює вищу силу, яка є джерелом усякого добра і правди.

9. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на вигляд і добре на їжу, і дерево життя всередині раю, і дерево пізнання добра й зла.

Вірш: У цьому духовному раю ростуть дерева, що символізують духовну істину та добро.

Обгрунтування: "Дерева" символізують духовні істини та духовне добро. "Дерево життя" уособлює любов до вищої сили та до ближнього. "Дерево пізнання добра і зла" символізує здатність відрізняти правду від неправди.

10. І річка виходить із Едему, щоб напувати рай, а звідти розділяється й стає чотирма річками.

Вірш: З цього раю тече річка, що символізує мудрість.

Обгрунтування: "Річка" символізує мудрість, яка виходить від вищої сили.

11. Ім'я одної Пішон, — вона оточує ввесь край Хавіла, де золото.

Вірш: Перша річка символізує духовне розуміння, що виходить з любові.

Обгрунтування: "Пішон" символізує духовне розуміння. "Земля Хавіла" відображає душу, яка здатна сприймати духовну істину та добро.

12. А золото тієї землі добре; там є бделій та камінь онікс.

Вірш: У цьому духовному розумінні мешкає добро і правда.

Обгрунтування: "Золото" символізує духовне добро. "Бдолах та онікс" представляють духовну правду.

13. А ймення другої річки Гіхон, — вона оточує ввесь край Куш.

Вірш: Друга річка символізує розуміння духовних питань.

Обгрунтування: "Ґіхон" символізує розуміння духовних питань. "Земля Куш" символізує душу, яка здатна сприймати духовні знання.

14. А ім'я третьої річки Хіддекель, — вона тече на схід від Ашшуру. А річка четверта — це Ефрат.

Вірш: Третя річка символізує здатність відрізняти добро від зла. Четверта річка символізує духовні знання.

Обгрунтування: "Хіддекель" символізує здатність розрізняти. "Ассирія" відображає раціональний розум. "Євфрат" символізує духовні знання.

15. І взяв Господь Бог ту людину, і в Едемському раю оселив її, щоб порати його й доглядати його.

Вірш: Людині дозволено насолоджуватися всіма благами, що знаходяться в духовному раю, але не вважати їх своїми.

Обгрунтування: "Обробіток і охорона саду" символізують обов'язок людини піклуватися про своє духовне зростання і розвиток, не забуваючи, що все добро виходить від вищої сили.

16. І наказав Господь Бог Адамові, говорячи: З кожного дерева в раю ти можеш їсти,

Вірш: Людині дозволено пізнавати духовну істину та добро.

Обгрунтування: "Вживати плоди з усіх дерев у саду" символізує одкровення і прийняття духовної істини та духовного добра.

17. а з дерева пізнання добра й зла, з нього не їж, бо в день їди твоєї з нього ти напевно помреш!

Вірш: Людині не дозволено намагатися пізнати духовну істину та добро, спираючись лише на свої сили та досвід.

Обгрунтування: Куштування плоду від "дерева пізнання добра і зла" символізує спробу пізнати духовну істину та добро лише за допомогою розуму та досвіду. "Смерть" означає втрату духовного життя.

18. І сказав Господь Бог: Недобре бути чоловікові самому, — створю йому поміч, відповідну для нього.

Вірш: Людина не може повною мірою реалізувати духовне життя на самоті, їй потрібен зв'язок з найвищим благом.

Обгрунтування: "Самотність" символізує нездатність людини повністю реалізувати духовне життя без зв'язку з вищою силою.

19. І з землі вформував Господь Бог усю польову звірину й усе небесне птаство, і привів до Адама, щоб побачити, як той їх назве. І як назве Адам кожну живу душу, — то ймення її.

Вірш: Людина наділена здатністю розрізняти різні духовні стани.

Обгрунтування: "Тварини та птахи" символізують різні духовні стани, які людина здатна розрізняти.

20. І дав Адам імена кожній худобі й небесному птаству, і кожній польовій звірині. Та для Адама не знайшлась поміч, відповідна для нього.

Вірш: Хоча людина здатна розрізняти ці духовні стани, вона все ще прагне зв'язку з найвищим благом.

Обгрунтування: Навіть якщо людина наділена здатністю відрізняти духовну правду від брехні, вона все ще шукає зв'язку з найвищим благом.

21. І вчинив Господь Бог міцний сон на Адама, — і той заснув. І взяв одне ребро з нього, і тілом закрив те місце.

Вірш: Людині дається здатність відчувати і усвідомлювати свою зовнішню природу.

Обгрунтування: "Глибокий сон" символізує стан людини, коли вона відкрита до впливу вищої сили. "Ребро" символізує зовнішню природу людини.

22. І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв був з Адама, на жінку, — і привів її до Адама.

Вірш: Зовнішня природа людини оживає і з'єднується з внутрішньою природою людини.

Обгрунтування: "Створення жінки з ребра" символізує оживлення зовнішньої природи людини та її з'єднання з її внутрішньою, духовною природою.

23. І промовив Адам: Оце тепер вона — кість від костей моїх і тіло від тіла мого. Вона чоловіком зветься, бо взята вона від чоловіка.

Вірш: Людина усвідомлює єдність своєї зовнішньої та внутрішньої природи.

Обгрунтування: "Кість від кісток моїх і плоть від плоті моєї" символізує єдність зовнішньої та внутрішньої природи людини.

24. Покине тому чоловік свого батька й матір свою, і пристане до жінки своєї, — і стануть вони одним тілом.

Вірш: Внутрішня і зовнішня природа людини утворюють єдине ціле.

Обгрунтування: "Чоловік залишить свого батька і свою матір" символізує відділення людини від попередніх духовних станів. "Пристане до своєї жінки" символізує з'єднання з новим духовним станом.

25. І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, — і вони не соромились.

Вірш: Людина, яка живе в злагоді з духовною істиною та добром, відчуває внутрішній мир та гармонію.

Обгрунтування: "Нагота" символізує внутрішню чистоту та невинність. "Сором" символізує усвідомлення гріха.