17-1

Арджуна запитав: О Крішно, який стан тих, хто не дотримується принципів священних писань, але поклоняється відповідно до своєї уяви? Чи перебувають вони в благості, пристрасті чи невігластві?

Пояснення: У цьому вірші Арджуна ставить запитання Крішні про стан тих людей, які не виконують поклоніння згідно з принципами священних писань, а відповідно до своїх уявлень і віри. Він хоче з'ясувати, чи відповідає така діяльність якості благості, пристрасті чи невігластва, тим самим виявляючи духовну цінність цієї діяльності.

17-2

Верховний Господь відповів: Відповідно до якостей, які впливають на природу втілених душ, віру можна поділити на три види – благості, пристрасті та невігластва. Тепер вислухай про це.

Пояснення: У цьому вірші Крішна відповідає, що віра втіленої душі може бути трьох видів залежно від того, які якості матеріальної природи на неї впливають – благості, пристрасті чи невігластва. Він закликає Арджуну вислухати докладніше пояснення про те, як ці якості впливають на віру людини та її духовний стан.

17-3

О нащадку Бхарати, віра кожної людини відповідає її сутності, на яку впливають матеріальні якості. Кажуть, що людина складається зі своєї віри, і яка її віра, такий вона і є.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що віра кожної людини безпосередньо пов'язана з її сутністю, яку формують і впливають якості матеріальної природи. Віра людини відображає її внутрішній стан, і можна сказати, що людина є тим, у що вона вірить, і ця віра визначає її дії та духовний шлях.

17-4

Люди, які перебувають у якості благості, поклоняються богам; ті, що перебувають у якості пристрасті, поклоняються демонам, а ті, що перебувають у якості невігластва, поклоняються духам і привидам.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, як під впливом різних якостей матеріальної природи люди обирають різні об'єкти поклоніння. Ті, хто перебуває у якості благості, звертаються до богів, оскільки їхня свідомість чиста і прагне до духовності; ті, хто перебуває у якості пристрасті, поклоняються демонам, оскільки ними керує бажання влади та матеріальних насолод; натомість ті, хто перебуває у якості невігластва, поклоняються духам і привидам, оскільки їхня свідомість затьмарена і вони не здатні побачити вищу істину.

17-5

Ті, хто здійснює суворі аскези, які не описані у священних писаннях, і роблять це з гордості, егоїзму, пожадливості та прив'язаності.

Пояснення: У цьому вірші Крішна починає описувати людей, які здійснюють аскези, керуючись неправильними мотивами. Вони здійснюють суворі аскези, що не відповідають настановам священних писань, і роблять це з гордості, егоїзму, пожадливості та прив'язаності, і така діяльність не є духовною, а скоріше ґрунтується на неправильному розумінні та матеріальних бажаннях.

17-6

Ті, хто нерозумний і мучить матеріальні елементи, з яких складається тіло, і Верховну Душу, яка перебуває в тілі, вважаються демонами.

Пояснення: У цьому вірші Крішна продовжує опис тих, хто здійснює неправильні аскези, вказуючи, що такі люди діють нерозумно і завдають шкоди як матеріальним елементам свого тіла, так і Верховній Душі, що перебуває в тілі. Така діяльність прирівнюється до демонічної, оскільки вона суперечить духовним принципам і завдає шкоди собі та Божественному.

17-7

Навіть їжа, яку кожен віддає перевагу, буває трьох видів, відповідно до трьох якостей матеріальної природи. Те саме стосується жертвопринесення, аскези та благодійності. Тепер послухай про відмінності між ними.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що навіть вибір їжі залежить від трьох якостей матеріальної природи – благості, пристрасті та невігластва. Так само жертвопринесення, аскеза та благодійність різняться залежно від того, які якості впливають на ці дії, і Крішна закликає Арджуну вислухати докладніше пояснення щодо цих відмінностей.

17-8

Їжа, яка приємна тим, хто перебуває в якості благості, подовжує вік, очищує єство, дає силу, здоров’я, щастя та задоволення. Така їжа є соковитою, жирною, здоровою та приємною серцю.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує їжу, яка приємна і підходить тим, хто перебуває під впливом якості благості. Така їжа подовжує життя, очищує людську сутність, дає силу, покращує здоров’я, а також дарує відчуття щастя та задоволення. Вона є соковитою, жирною, здоровою та приємною серцю, тобто викликає позитивні відчуття та емоції.

17-9

Занадто гірка, занадто кисла, солона, гаряча, гостра, суха та пекуча їжа є приємною тим, хто перебуває в якості пристрасті. Така їжа спричиняє страждання, горе та хвороби.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує їжу, яка приємна тим, хто перебуває під впливом якості пристрасті. Така їжа є занадто гіркою, занадто кислою, солоною, гарячою, гострою, сухою та пекучою, і вона спричиняє страждання, горе та хвороби, оскільки є занадто інтенсивною та дратівливою, відображаючи руйнівну природу якості пристрасті.

17-10

Їжа, приготована понад три години до споживання, їжа, яка є несмачною, яка починає псуватися і смердіти, їжа, що складається з залишків і нечистих речей, є приємною тим, хто перебуває в якості темряви та невігластва.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує їжу, яка є приємною тим, хто перебуває під впливом якості невігластва та темряви. Така їжа приготована давно до споживання, є несмачною, почала псуватися, смердить, складається з залишків і нечистих речей, і це відображає вплив якості невігластва на вибір людини та вказує на духовну та фізичну деградацію.

17-11

З усіх жертвопринесень те, що здійснюється згідно з настановами святих писань, через обов’язок, і яке здійснюють ті, хто не бажає ніякої винагороди, відповідає якості благості.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує жертвопринесення, що відповідає якості благості. Таке жертвопринесення здійснюється через обов’язок, згідно з настановами святих писань, і його здійснюють люди, які не бажають ніякої винагороди чи особистої вигоди, і ця дія є безкорисливою та спрямована на виконання духовного обов’язку.

17-12

Але жертвопринесення, яке здійснюється для отримання якогось матеріального блага чи через пихатість, о найкращий із Бхаратів, знай, воно відповідає якості пристрасті.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що жертвопринесення, яке здійснюється з метою отримати якесь матеріальне благо чи через пихатість, відповідає якості пристрасті. Такий вид жертвопринесення не є по-справжньому духовним, оскільки спрямований на зовнішні блага та задоволення особистого его.

17-13

Будь-яке жертвопринесення, яке здійснюється, не беручи до уваги настанов святих писань, не дає духовного задоволення, без віри, відповідає якості невігластва.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує жертвопринесення, що відповідає якості невігластва. Таке жертвопринесення здійснюється, не дотримуючись настанов святих писань, воно не приносить жодного духовного задоволення, є без віри та відповідає якості невігластва, і ця дія суперечить духовним принципам і не відповідає справжній сутності жертвопринесення.

17-14

Тілесна аскеза – це вшановувати Всевишнього Бога, духовних вчителів, батьків, таких людей, що стали чистими, чесними, дотримуються духовної стриманості та є ненасильницькими.

Пояснення: У цьому вірші Крішна починає пояснювати, що таке тілесна аскеза. Вона включає в себе вияв поваги до Всевишнього Бога, духовних вчителів, батьків і старших людей, а також дотримання чистоти, чесності, духовної стриманості та ненасильства, і ці дії допомагають дисциплінувати тіло та підготувати його до духовної практики.

17-15

Мовна аскеза означає говорити слова, які є правдивими, приємними, доброзичливими і нікого не турбують, а також регулярно читати тексти Вед.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що таке мовна аскеза. Вона означає говорити правдиві, приємні, доброзичливі слова, які не турбують і не ображають інших, і мовна аскеза включає також регулярне читання текстів Вед, що допомагає очистити розум і наповнити його духовними знаннями.

17-16

І задоволеність, простота, серйозність, самоконтроль і очищення своєї сутності є аскезами розуму.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує аскезу розуму. Вона включає в себе задоволеність тим, що є, простоту, серйозність, самоконтроль і очищення своєї сутності, позбавляючись від негативних думок і емоцій, і що аскеза розуму допомагає заспокоїти розум і підготувати його до глибшої духовної практики.

17-17

Ця потрійна аскеза, яку з трансцендентною вірою здійснюють люди, що не сподіваються на матеріальну вигоду, але діють лише заради Всевишнього, називається аскезою в гуні благості.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що потрійна аскеза (тілесна, мови та розуму), яку з трансцендентною вірою здійснюють люди, що не сподіваються на матеріальну вигоду, але діють лише заради Всевишнього, відповідає гуні благості. Ця аскеза спрямована на духовне вдосконалення та служіння Богу, а не на особисту вигоду.

17-18

Аскеза, здійснена з гордості, щоб здобути повагу, честь і поклоніння, називається аскезою пристрасті. Вона не є ані постійною, ані справжньою.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує аскезу, що відповідає гуні пристрасті. Така аскеза здійснюється з гордості, щоб здобути повагу, честь і поклоніння від інших, і вона не є ані постійною, ані справжньою, оскільки в її основі лежить не справжня духовна мотивація, а егоїстичні бажання.

17-19

А аскеза, що здійснюється в безумстві, зі знущанням над собою або щоб знищити чи заподіяти зло іншим, називається аскезою в гуні темряви.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує аскезу, що відповідає гуні невігластва, або темряви. Така аскеза здійснюється в безумстві, зі знущанням над собою або з наміром знищити чи заподіяти зло іншим, і вона є деструктивною та не відповідає духовним принципам, оскільки в її основі лежить невігластво та зловмисність.

17-20

Дарунок, який дано з почуття обов'язку, без винагороди, у належний час і місці, гідній людині, вважається дарунком у гуні благості.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує дарунок, що відповідає гуні благості. Такий дарунок дається з почуття обов'язку, без будь-якої винагороди, у належний час і місці, та гідній людині, яка його щиро оцінить і використає для духовного зростання, і цей дарунок є безкорисливим і йде від чистого серця.

17-21

Але дарунок, який дано з бажанням винагороди, або з бажанням плодів, або дано неохоче, вважається дарунком у гуні пристрасті.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує дарунок, що відповідає гуні пристрасті. Такий дарунок дається з бажанням винагороди або з бажанням якихось сприятливих результатів у майбутньому, і його також можуть дати неохоче, без щирого бажання допомогти, і цей дарунок є корисливим і не ґрунтується на духовних принципах.

17-22

І дарунки, які дано в неналежному місці, у неналежний час, негідним людям або без належної уваги та поваги, вважаються дарунками в гуні темряви.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує дарунок, що відповідає гуні невігластва, або темряви. Такі дарунки даються в неналежному місці та часі, негідним людям, які їх не оцінять або використають зловмисно, і до того ж їх дають без належної уваги та поваги, що свідчить про нерозсудливість дарувальника та його духовну невігластво.

17-23

З початку творіння три слова – «істина, піднесена сутність, дух» – використовувалися для позначення Вищої Абсолютної Істини. Ці три слова використовували священнослужителі, співаючи гімни Вед і здійснюючи жертвопринесення, щоб втішити Всевишнього.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює значення трьох слів, які від початку творіння використовуються для позначення Вищої Абсолютної Істини. Ці слова – «Ом Тат Сат», що означає «істина, піднесена сутність, дух», і їх використовують священнослужителі, співаючи гімни Вед і здійснюючи ритуали жертвоприношення, щоб втішити Всевишнього.

17-24

Тому виконавці трансцендентних ритуалів, які прагнуть до Всевишнього, завжди починають жертвопринесення, благодійність та аскези зі слова «істина», відповідно до вказівок священних писань.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що виконавці трансцендентних ритуалів, які прагнуть до Всевишнього, завжди починають жертвопринесення, благодійність та аскези зі слова «істина», що символізує Вищу Абсолютну Істину. Слово «тат» вказує на відмову від плодів, що походять від жертвоприношення, благодійності та аскези. Ця практика здійснюється відповідно до вказівок священних писань, щоб забезпечити правильне виконання ритуалів і з чистим наміром.

17-25

Не прагнучи до плодів, слід виконувати різні ритуали жертвопринесення, благодійності та аскези, промовляючи слово піднесена сутність. Мета такої трансцендентної діяльності — звільнитися від матеріальної прив’язаності.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що різні ритуали жертвопринесення, благодійності та аскези слід виконувати без бажання матеріальних плодів, але зі словом піднесена сутність, що вказує на присвяту діяльності Вищій Істині. Слово «сат» вказує на трансцендентну діяльність, яка допомагає звільнитися від матеріальних пут. Мета такої трансцендентної діяльності — звільнитися від пут матеріального світу та досягти духовної свободи.

17-26

Абсолютна Істина є метою трансцендентної відданості, і її позначають словом дух. О Партха, і сама жертва називається духом, і істина завжди перебуває в трансцендентному стані.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що Абсолютна Істина є метою трансцендентної відданості і позначається словом дух. Також сама жертва, що здійснюється зі справжньою відданістю та духовною свідомістю, називається духом. Слово «сат» використовується, щоб вказати на Верховного Господа і щоб позначити сам акт жертвопринесення, який є вічним. Це означає, що істина і духовна діяльність завжди перебувають у трансцендентному стані, поза обмеженнями матеріального світу.

17-27

Також істину, що міститься в жертвоприношенні, аскезі та благодійності, о Партго, називають духом. Будь-яку роботу, виконану з цією метою, також називають духом.

Пояснення: У цьому вірші Крішна продовжує пояснення значення слова дух. Воно позначає істину та духовну сутність, що притаманна жертвоприношенню, аскезі та благодійності, якщо вони виконуються з правильною свідомістю та наміром. Будь-яка робота, виконана з таким духовним підходом, вважається духом, тобто істинною та духовною.

17-28

О Партго, все, що робиться як жертвоприношення, благодійність чи аскеза без віри у Всевишнього, є минущим. Це називається невічним, і воно не годиться ні для цього життя, ні для наступного.

Пояснення: У цьому вірші Крішна завершує розділ, наголошуючи на важливості віри в духовній практиці. Усе, що робиться як жертвоприношення, благодійність чи аскеза без віри у Всевишнього, є минущим і не досягає справжньої мети. Такі дії називаються "асат", і вони не приносять користі ні в цьому житті, ні в наступному, оскільки їм бракує духовного підґрунтя та справжньої відданості Божественному.