8-1

Арджуна запитав: О Господи, о Всевишній, що таке Божественна свідомість? Що таке душа? Що таке плідні дії? Що таке цей матеріальний прояв? І що таке небесні істоти? Будь ласка, поясни мені це.

Пояснення: У цьому вірші Арджуна ставить кілька запитань Крішні, щоб зрозуміти глибше значення духовної та матеріальної реальності. Він хоче збагнути різні поняття, пов'язані з Божественною свідомістю (Брахманом), тілом (душею, тут як самоусвідомлення), плідними діями (кармою), матеріальним проявом і богами. Арджуна звертається до Крішни як до Пурушоттами (найвищої людини або Бога), вказуючи на вищу мудрість і розуміння життя Крішни.

8-2

Як у цьому тілі перебуває господар жертвопринесення і в якій частині тіла, о Madhusūdana? І як ті, хто віддається духовному служінню, можуть пізнати Тебе в момент смерті?

Пояснення: У цьому вірші Арджуна продовжує ставити питання Крішні, шукаючи пояснення різних духовних понять. Він хоче знати, що таке Первинна Жертва (вища жертва) і як вона існує в тілі. Він також запитує, як Бог може бути впізнаний у момент смерті тими, хто зумів контролювати свій розум і душу. Арджуна звертається до Крішни як Madhusūdana, вказуючи на Його здатність знищувати перешкоди, що стоять на шляху до духовного усвідомлення.

8-3

Верховний Господь сказав: Нетлінну, трансцендентну живу істоту називають Божественною свідомістю, і її вічну природу називають душею. Діяльність, що визначає виникнення матеріальних тіл втілених істот, називають дією, або плідними діями.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює кілька духовних понять. Він визначає Божественну свідомість, Наддушу (сутність душі) та дію, щоб допомогти Арджуні зрозуміти принципи життя і те, як вони діють у Всесвіті. • Нетлінне є найвищою Божественною свідомістю – Божественна свідомість є незмінною, вічною і нетлінною сутністю. Це найвищий принцип, який існує поза часом і простором, перевершуючи матеріальний світ. • Своєрідність називають Наддушею – сутність душі є внутрішньою своєрідністю людини, її духовна природа. Вона стосується людської душі та її зв’язку з Божественною свідомістю. • Творча діяльність називається дією – дія є діяльністю, яка створює і підтримує життя у Всесвіті. Це прояв творчої сили, що створює живі істоти та процеси в матеріальному світі. Цей вірш підкреслює основні елементи життя – Божественну свідомість, яка є вічною духовною реальністю, Наддушу, що стосується природи людської душі, та дію, що регулює дії та процеси життя.

8-4

О найкращий з втілених істот, фізична природа, яка постійно змінюється, називається матеріальним світом. Форма всесвіту, що включає всіх богів, таких як Сонце і Місяць, називається божественною. І Я, як Верховна Душа, що перебуває в серці кожної втіленої істоти, є Господом жертвоприношень. Ця божественна форма включає в себе всі рухомі і нерухомі істоти.

Пояснення: У цьому вірші Крішна дає Арджуні пояснення прояви матеріального та божественного світів, а також про Його власну роль як Господа жертвоприношень. Він описує фізичну природу як постійно мінливу, але духовну сутність як вічну і незмінну. • Основа матеріального світу – це тлінний, або мінливий стан: Цей матеріальний світ піддається безперервним змінам і руйнуванню. • Духовна керуюча сила: Вищий дух або небесне божество, яке керує Всесвітом. Це космічна сутність або божественна свідомість, що стоїть над матеріальним світом. • Принцип жертвоприношення: Вірш підкреслює, що Крішна сам є найвищою силою жертвоприношення, що символізує духовну сутність жертвоприношення та її зв'язок з божественною свідомістю. Цей вірш підкреслює, що у Всесвіті існують три важливі принципи – матеріальний світ, духовна керуюча сила та принцип жертвоприношення, який пов’язаний з Божественною свідомістю.

8-5

І той, хто наприкінці життя, покидаючи тіло, пам’ятає лише Мене, одразу досягає Мого стану. У цьому немає жодних сумнівів.

Пояснення: Цей вірш вчить, що для досягнення Божественної свідомості важливо духовно підготуватися протягом усього життя, особливо в момент смерті. Людина, відходячи від тіла, повинна пам’ятати Крішну. Людина, яка в момент смерті зосереджена на Богові, отримує звільнення від циклу народження і смерті та досягає єдності з Божественним.

8-6

Про будь-який стан буття людина пам’ятає, покидаючи тіло, о сину Кунті, того стану вона неодмінно досягне.

Пояснення: Цей вірш вчить, що важливо жити духовно свідомо і розвивати свій розум, щоб у момент смерті свідомість людини була спрямована на Бога. Думки та дії протягом усього життя відіграють вирішальну роль у забезпеченні духовного звільнення та вічної єдності з Божественним. Крішна звертається до Арджуни як до сина Кунті, вказуючи, що стан розуму людини в момент смерті є вирішальним. Він визначає його подальше існування.

8-7

Тому, Арджуно, ти завжди повинен думати про Мене і водночас виконувати свій визначений обов’язок воїна. Присвячуючи свої дії Мені та спрямовуючи на Мене свій розум і інтелект, ти безсумнівно досягнеш Мене.

Пояснення: Цей вірш вчить, що для досягнення духовної досконалості важливо не лише споглядати чи думати про Бога, але й виконувати свої обов’язки. Духовна свідомість має бути включена щодня, і якщо людина присвячує свій розум та інтелект Богові, вона неодмінно досягне Божественної свідомості.

8-8

Той, хто споглядає Мене як Верховну Особистість Бога, чий розум постійно спрямований на запам’ятовування, не відхиляючись від шляху, о Партха, той неодмінно приходить до Мене.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що незмінна практика духовної дисципліни та концентрація на Божественному дозволяють людині досягти вищої істоти – Бога. Постійне думання про Божественне та дисциплінований розум ведуть до духовної досконалості та досягнення Бога. • З розумом, який відданий наполегливій практиці духовної дисципліни – Розум, який присвячений незмінній і постійній практиці духовної дисципліни, стає дисциплінованим і здатним зосередитися на Божественному без відхилень. Ця практика є формою духовної концентрації, яка допомагає людині поєднатися з Богом. • Не стає відхиленим – Тут зазначено, що розум повинен бути постійно спрямований на Бога, не відхиляючись на матеріальні речі чи інші думки. Це означає, що розум залишається єдиним із Божественним. • Досягає найвищої, божественної істоти – Коли людина концентрується на Божественному і постійно практикує духовну дисципліну, вона досягає найвищої істоти, якою є Бог або Божественна свідомість. Ця єдність із Богом є духовною метою людини. • Постійно про це думаючи – Незмінне думання і споглядання про Бога є головною практикою, що веде до духовного просвітлення та досягнення Бога.

8-9

Людина повинна споглядати Всевишню Особу як всезнаючого, як найстаршого, як контролера, як найменшого, як утримувача всього, як того, чия форма нематеріальна, як сонце – сяючого, як трансцендентного, понад цією матеріальною природою.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує Божественну істоту та її якості, які людина повинна споглядати і пам’ятати, щоб досягти духовного звільнення. Він вказує на як величезну міць Божественної істоти, так і на її тонку та незбагненну природу, що знаходиться понад матеріальним світом і темрявою. • Давній, всезнаючий – Бог є вічним і всезнаючим, знає все минуле, сьогодення і майбутнє. Він є мудрим, що керує Всесвітом. • Правитель усього – Він є правителем Всесвіту, який керує і контролює всі події та істоти. Його влада охоплює весь світ. • Невимовно малий – Крішна вказує, що Бог є не тільки великий і могутній, але й менший за найменшого, здатний проникнути в найтонші аспекти буття. • Утримувач усього – Бог є тим, хто утримує і підтримує весь створений світ, забезпечуючи продовження життя та існування. • Незбагненний у своїй формі – Справжня форма Бога є незбагненною для наших розумів. Він перевершує все, що людина здатна уявити або зрозуміти. • Яскравий як сонце – Сяйво Бога порівнюється з сонцем – Він є світлом і яскравою свідомістю, яка розсіює темряву. • Понад темрявою – Бог знаходиться понад темрявою – як над незнанням матеріального світу, так і над духовною темрявою. Він є світлом, що веде до духовного просвітлення. Цей вірш вчить, що якщо людина концентрується на якостях Бога і невпинно думає про Нього, вона може досягти духовної досконалості та Божественної свідомості. Бог є як величезним і могутнім, так і тонким і незбагненним, і Його світло знаходиться понад усякою матеріальною темрявою.

8-10

Той, хто в момент смерті піднімає своє життєве повітря між бровами і за допомогою сили духовної дисципліни, з повною відданістю пам’ятає Всевишнього Господа, неодмінно досягне Вищої Особи Бога.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, як людина може досягти Божественної істоти в момент смерті, якщо вона є свідомою, духовно сильною і відданою. Цей опис пояснює правильну техніку споглядання, яка веде до духовного звільнення. Ця техніка споглядання допомагає сконцентрувати життєву силу і досягти найвищого стану свідомості, роблячи це з повною довірою, щоб досягти Вищої Особи Бога. • У момент смерті з непохитним розумом – У момент смерті, коли людина близька до кінця свого життя, розум повинен бути непохитним і стабільним. Це вказує на повну концентрацію розуму на Божественному. • З вірою та силою духовної дисципліни – віра, або довіра, і сила духовної дисципліни необхідні для того, щоб розум був сконцентрований і з’єднаний з Божественним. Тут підкреслюється, що як духовна практика, так і сила духовної дисципліни допомагають досягти Бога. • Розміщуючи життєву силу між бровами – У процесі споглядання людина повинна сконцентрувати свою життєву силу між бровами, що є так званою точкою третього ока, місцем, пов’язаним з вищою свідомістю та духовним баченням. • Досягає тієї найвищої, божественної істоти – Через цю техніку споглядання та концентрацію людина досягає найвищої Божественної істоти, яка є понад матеріальним світом і пов’язана з Божественною свідомістю.

8-11

Знавці, які знають Веди, які вимовляють ом і є величними мудрецями, що ведуть життя зречення, входять у стан Божественної свідомості. Бажаючи досягти такої досконалості, людина дотримується обітниці цнотливості. Тепер Я тобі коротко поясню цей процес, за допомогою якого можна досягти спасіння.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює мету духовної досконалості – Божественну істоту, яка є незмінною і вічною. Її описують Веди, досягають аскети, які звільнилися від мирських прив’язаностей, і ті, хто слідує духовній дисципліні з метою досягнення найвищого стану. Крішна в цьому вірші вказує, що Він одразу коротко пояснить цей процес, за допомогою якого можна досягти спасіння.

8-12

Стан духовної дисципліни – це відсторонення від будь-якої чуттєвої діяльності. Зачинивши всі чуттєві двері та спрямувавши розум до серця, і піднявши життєвий подих до маківки голови, людина зміцнюється в духовній дисципліні.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує техніку, як практикувати духовну дисципліну, щоб досягти духовного звільнення. Ця практика духовної дисципліни включає контролювання чуттів, концентрацію розуму в серці та спрямування життєвої сили до маківки голови. Мета цієї техніки – досягти Божественного стану, допомагаючи звільнитися від будь-якої чуттєвої діяльності та зосередити розум на духовній меті. • Зачинивши всі чуттєві ворота – Щоб практикувати вищу духовну дисципліну, необхідно контролювати органи чуття та зачинити всі чуттєві канали – вуха, очі, рот тощо. Це допомагає розуму не прив’язуватися до зовнішнього світу та спрямувати увагу всередину. • Концентруючи розум у серці – Розум потрібно сконцентрувати в серці, що символізує духовну свідомість і внутрішній мир. Це техніка споглядання, яка допомагає звернутися до душі та звільнитися від зовнішніх перешкод. • Розміщуючи життєву силу на маківці голови – Життєва сила піднімається та концентрується на маківці голови, що є точкою з’єднання з вищою свідомістю. Це важливий прийом духовної дисципліни, щоб приєднатися до Божественного. • Твердо стоячи в стані духовної дисципліни – Коли людина твердо стає в стан концентрації духовної дисципліни, вона здатна контролювати свій розум, життєву силу та досягти духовної свідомості. Це важлива передумова для досягнення Божественного. Цей вірш описує фізичну та духовну практику, яка дозволяє зосередитися на Богові та досягти духовного просвітлення. Контроль органів чуття, концентрація розуму та управління диханням є головними складовими духовної дисципліни, що веде до духовної досконалості.

8-13

Якщо людина, перебуваючи в цьому стані духовної дисципліни та скандуючи священний склад, вищий звуковий зв’язок, думає про Бога, Верховну Особу, і залишає тіло, вона неодмінно досягне духовних планет.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, як людина може досягти найвищої мети після смерті, якщо вона, покидаючи тіло, вимовляє священний склад 'Ом' і пам'ятає Бога. Склад 'Ом' є потужним духовним символом, що представляє Божественну свідомість або вищу духовну реальність, і, вимовляючи цей склад і пам'ятаючи Бога, людина може досягти духовних планет.

8-14

Той, хто безперервно і виключно про Мене думає, о Партха (Арджуна), Я легко досяжний для того, хто виконує духовну дисципліну і постійно є єдиним зі Мною.

Пояснення: У цьому вірші Крішна зазначає, що ті, хто безперервно та виключно концентруються на Ньому, легко можуть досягти Божественної свідомості та єдності з Богом. Арджуні, який постійно є єдиним із Богом, легко Його досягти. Постійне думання про Бога є головною умовою для досягнення духовної мети.

8-15

Досягнувши Мене, великі душі, ті, хто дотримуються духовної дисципліни, які є відданими, ніколи більше не повертаються до цього мирського сповненого страждань світу, бо вони досягли найвищої досконалості.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що ті, хто досягає Божественної свідомості, звільняються від циклу переродження і більше не страждають від страждань цього матеріального світу та його скороминущої природи. Вони отримують вічне звільнення та духовну досконалість.

8-16

Починаючи від найвищої планети в матеріальному світі й аж до найнижчої, усі є сповненими страждань місцями, де відбувається повторне народження та смерть. Але той, хто досягає Моєї обителі, о сину Кунті, ніколи більше не народжується.

Пояснення: У цьому вірші Крішна зазначає, що всі рівні матеріального світу, навіть до найвищих планет, де живе Вищий Дух, підлягають циклу народження та смерті. Усі планети є сповненими страждань місцями. Проте ті, хто досягає Бога, звільняються від цього циклу і більше не переживають відродження.

8-17

За людським літочисленням тисяча епох разом складають один день Творця. І такою ж довгою є Його ніч.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює космічні цикли, що стосуються днів і ночей Вищого Духа, вказуючи, що ті, хто розуміє ці гігантські міри часу, є мудрими і здатні осягнути циклічну природу Всесвіту, розуміючи, що всі матеріальні світи підлягають створенню та знищенню.

8-18

Коли настає день, усі живі істоти проявляються з непроявленого стану, і коли настає ніч, вони знову зливаються з непроявленим.

Пояснення: У цьому вірші Крішна навчає про цикл створення та знищення Всесвіту. Усі живі істоти та форми виникають з непроявленого стану на початку творення і повертаються в цей непроявлений стан під час знищення. • З непроявленого постають проявлені істоти – Усі істоти та речі, які є видимими, постають з непроявленого або початкового стану, який не є матеріально сприйнятливим. Це джерело, з якого все з’являється. • Під час творення, коли настає день – Коли настає день Вищого Духа, починається цикл творення, і всі істоти відроджуються та постають з непроявленого стану. • Зникають і зливаються з непроявленим під час ночі – Коли настає ніч Вищого Духа, все, що було створене та проявлене, знову зливається назад у непроявлений стан. Це вказує на циклічну природу Всесвіту, де все, що існує, створюється і знищується за певними часовими циклами. • Що називають непроявленим – Непроявлене – це стан, в якому Всесвіт існує в невидимій та неактивній формі. Це джерело, з якого все постає і куди все повертається.

8-19

Знову і знову, коли настає день, усі живі істоти стають проявленими, і, коли настає ніч, вони безпорадно зникають.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує циклічну природу Всесвіту, в якій усі живі істоти знову і знову переживають створення та знищення відповідно до дня та ночі Вищого Духа. Цей процес відбувається без вільного вибору істот. Крішна звертається до Арджуни як до Партхи, вказуючи, що створення та знищення живих істот відбувається автоматично та відповідно до космічних циклів, а не за власною волею істот.

8-20

Проте є ще інша, вічна непроявлена сутність, яка перевершує цю непроявлену, і, коли всі істоти зникають, вона не зникає. Ця сутність є трансцендентною і знаходиться поза межами матерії.

Пояснення: У цьому вірші Крішна вказує на вічну сутність, яка є над матеріальним Всесвітом і залишається незмінною навіть тоді, коли все матеріальне знищується. Ця сутність є непроявленою, проте вона є вічною і не зникає навіть тоді, коли всі істоти та світи зникають.

8-21

Те, що знавці Вед називають непроявленим і незнищенним, що є найвищою метою, з якої, досягнувши її, не повертаються, – це Моя найвища обитель.

Пояснення: У цьому вірші Крішна вказує на Божественний стан, який є непроявленим, вічним і називається найвищою метою. Ця оселя Бога є місцем, якого досягнувши, людина звільняється від циклу народження та смерті і більше не повертається в матеріальний світ. Ця обитель є найвищою метою, досягнувши якої, людина більше не повертається.

8-22

Верховну Особу Бога, яка є величнішою за всіх, можна досягти через нероздільне духовне служіння. Хоча Він завжди перебуває у Своїй обителі, Він є всюдисущим, і все перебуває в Ньому.

Пояснення: У цьому вірші Крішна вказує, що найвищої Божественної сутності можна досягти лише через неподільну та абсолютну відданість. Це найвищий духовний шлях, і Він є як притулком для всіх істот, так і всепроникною енергією всесвіту. Крішна звертається до Арджуни як до Партхи, вказуючи, що для досягнення найвищого Пуруші та розуміння Його універсальної природи необхідна єдина і неподільна відданість.

8-23

О, найкращий з Бхаратів, тепер Я тобі поясню різні часи, в яких, відходячи з цього світу, прихильник духовної дисципліни повертається або не повертається. Ці два шляхи – це шлях світла і шлях темряви.

Пояснення: У цьому вірші Крішна починає пояснювати, що для практиків духовної дисципліни, які мають глибоку духовну практику, є два різні шляхи залежно від часу, коли вони залишають своє фізичне тіло. Ці два шляхи визначають, чи повертаються вони у світ і народжуються знову, чи вони звільнені від циклу народження і смерті, і не повертаються. Звернення великий з роду Бхаратів – Крішна звертається до Арджуни з повагою, підкреслюючи його приналежність до великого роду Бхаратів, що вказує на духовну силу та відповідальність Арджуни.

8-24

Ті, хто усвідомлює Всевишнього, досягають Найвищого, відходячи з цього світу у вогні, під впливом світла, у сприятливий час дня, у світлий двотижневий період Місяця, протягом шести місяців, коли Сонце йде на північ.

Пояснення: У цьому вірші Крішна вказує на один із шляхів, що веде до звільнення та єдності з Божественною свідомістю. Він пояснює, що практики духовної дисципліни, які залишають цей світ у певний час, досягають найвищої духовної мети – Божественної свідомості. • Вогонь, світло, день, яскрава половина місяця – Ці символи вказують на сяйво та світло, які вважаються сприятливими обставинами для відходу з цього світу. Вони символізують позитивні духовні шляхи, що ведуть до досягнення Божественної свідомості. • Шість місяців, коли сонце піднімається у північному напрямку – Це період часу, коли сонце рухається на північ, починаючи від зимового сонцестояння до літнього сонцестояння. Згідно з ведичними вченнями, цей період є сприятливим для тих, хто бажає досягти звільнення. • Ті, хто йдуть у цей час – Ті, хто помирає в цей сприятливий час, потрапляють на шлях, що веде до Божественної свідомості. Це символізує позитивні дії та сприятливий стан свідомості в момент відходу. • Досягають Божественної свідомості – Ці практики духовної дисципліни досягають Божественної свідомості, найвищої духовної мети та єдності з абсолютною реальністю. Вони звільняються від циклу народження та смерті.

8-25

Прихильник духовної дисципліни, який відходить з цього світу в диму, вночі, у темний двотижневий період Місяця, протягом шести місяців, коли Сонце йде на південь, досягає Місячної планети, але потім знову повертається.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює інший шлях, який веде до перехідного стану, але не до остаточного звільнення. Це пов'язано з часом, коли людина залишає світ за певних обставин, які не є такими сприятливими, як зазначені у попередньому вірші. Цей шлях не є остаточним звільненням, а лише тимчасовим станом, після якого душа знову повертається на Землю. • Дим, ніч, темна половина місяця – Ці символи вказують на темні обставини, які не є такими сприятливими для духовного звільнення. Ніч і темна половина місяця, коли сонце рухається на південь, вказують на менш сприятливий час для відходу з цього світу. • Коли сонце йде у південному напрямку – Це період часу від літнього сонцестояння до зимового сонцестояння, який, згідно з ведичною традицією, вважається менш сприятливим для досягнення звільнення. • Досягає місячного світла – Ті, хто йдуть у цей час, досягають місячного світла, яке символізує проміжний стан, де вони насолоджуються результатами своїх добрих дій, але це не є остаточним звільненням. • Повертається у світ – Після досягнення місячного світла ці прихильники духовної дисципліни знову повертаються до циклу народження та смерті, оскільки вони не повністю звільнилися від циклу народження та смерті. Вони насолоджуються перехідною духовною винагородою, але повертаються у світ.

8-26

Згідно з ведичним вченням, існує два шляхи, якими відходять з цього світу, – один шлях світла і інший шлях темряви. Той, хто йде шляхом світла, більше не повертається, але той, хто йде шляхом темряви, повертається знову.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює два шляхи, яким можуть слідувати прихильники духовної дисципліни після смерті. Ці шляхи є символічними і представляють різні рівні духовного розвитку. Це шлях світла і шлях темряви, які визначають, чи досягне душа звільнення, чи повернеться до циклу народження та смерті.

8-27

О, Арджуно, хоча прихильники духовної дисципліни знають ці два шляхи, вони ніколи не плутаються. Тому завжди міцно утверджуйся в духовній дисципліні.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що ті, хто розуміє два вічні шляхи – шлях світла і шлях темряви, як описано в попередніх віршах, здатні переміщатися життєвим шляхом без омани чи плутанини. Ці два шляхи визначають, чи досягне людина звільнення, чи повернеться до циклу народження та смерті. Крішна звертається до Арджуни як до Партхи, нагадуючи, що, розуміючи ці шляхи та практикуючи духовну дисципліну, він може уникнути плутанини.

8-28

Людина, яка прийняла шлях відданого служіння, не втрачає результатів, яких отримує від вивчення Вед, аскез, здійснення пожертв, філософських та плідних дій. Просто віддано служачи, вона все це досягає і врешті-решт потрапляє у найвищу вічну обитель.

Пояснення: Цей вірш навчає, що духовна досконалість досягається, перевершуючи матеріальні результати, отримані від добрих справ, і присвячуючи своє життя Божественній свідомості. Прихильник духовної дисципліни, який розуміє, що навіть благословення від ведичних вчень і ритуалів є лише частиною шляху, що веде до найвищої мети – звільнення та єдності з Божественним.