4-1

Верховний Бог сказав: Я навчав цієї неминущої науки про віддане служіння Богу Сонця, Бог Сонця навчав її батька людства, а Ману навчав її царя.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює давність і незмінність вчення про духовну дисципліну, наголошуючи на тому, що це духовне знання не є новим чи зміненим з плином часу. Воно є вічним і завжди існувало. Крішна зазначає, що він сам спочатку передав цю неминущу духовну дисципліну Богу Сонця, який є управителем Всесвіту та символом світла. Бог Сонця далі передав ці знання людству. Далі Бог Сонця передав їх прабатькові людства і першому правителю, який встановив порядок життя людського суспільства. Це вчення передавалося далі царю, від якого походить династія правителів. Крішна підкреслює, що вчення про духовну дисципліну не є чимось новим, а є вічним і незмінним, переданим з покоління в покоління від божественних джерел до людства.

4-2

Це вище знання таким чином отримували через ланцюг учнівської спадкоємності, і святі царі так його засвоїли. Але з плином часу учнівська спадкоємність перервалася, і тому ця наука, якою вона є, здається втраченою.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, як вчення про духовну дисципліну передавалося через ланцюг вчителів-учнів. Раніше це вчення передавалося царям-святим, які були як правителями, так і духовними вчителями. Ці царі несли відповідальність за управління суспільством відповідно до духовних принципів. Проте з плином часу це вчення зникло, оскільки люди забули його цінність і відійшли від духовного шляху. Вчення, яке раніше практикувалося і розумілося, поступово зникло, оскільки суспільство втратило свій зв'язок із духовною дисципліною. Ці знання зберігалися в таємниці і передавалися далі лише обраним. У цьому вірші Крішна звертається до Арджуни як до Парантапи, що означає руйнівник ворогів. Це звертання символізує силу і відвагу Арджуни, які необхідні не лише у фізичній битві, а й у духовній боротьбі проти внутрішніх ворогів, таких як невігластво і бажання.

4-3

Цю саму давню науку про єдність із Верховним Богом Я сьогодні тобі розповідаю, бо ти Мій шанувальник і друг, тому ти можеш зрозуміти трансцендентну таємницю цієї науки.

Пояснення: Крішна наголошує на особливій важливості цього вчення, оскільки воно є не лише теоретичним знанням, але й ключем до духовного розуміння. Його таємниця полягає в здатності розуміти та практикувати духовну дисципліну, яка веде до просвітлення. Арджуну вважають гідним, оскільки він є як другом, так і відданим послідовником, що вказує на його духовні здібності та відданість Крішні.

4-4

Арджуна сказав: Бог Сонця старший за Тебе. Як мені зрозуміти, що на початку Ти навчав його цієї науки?

Пояснення: У цьому вірші Арджуна висловлює своє нерозуміння того, як Крішна міг навчати цього давнього вчення про духовну дисципліну Бога Сонця, який жив у давнину. Арджуна сумнівається, як це можливо, оскільки він знає, що Крішна народився пізніше і є його сучасником.

4-5

Верховний Бог сказав: Багато-багато народжень були як у Мене, так і в тебе. Я їх усі пам'ятаю, але ти не можеш, о, переможцю ворогів!

Пояснення: Крішна є вічною душею, яка може вільно входити в цей світ, коли це необхідно, і пам'ятає всі свої минулі народження та дії. Арджуна, будучи людиною, обмежений у своїй здатності пам'ятати минуле і своє попереднє життя. Це вказує на різницю між звичайною людиною та Божественним Господом. Переможець ворогів — це епітет, який вказує на здатність Арджуни перемагати ворогів на полі бою, нагадуючи про його обов'язок як воїна.

4-6

Хоча Я є ненародженим і Моє трансцендентне тіло ніколи не старіє, і хоча Я є Господом усіх живих істот, Я все ж у кожну епоху з’являюся у Своїй початковій трансцендентній формі.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює свою божественну природу і здатність входити в цей світ, навіть залишаючись незмінним і ненародженим. Хоча він є вічним Господом і його душа є незнищенною, він обирає увійти в матеріальний світ, коли це необхідно. Крішна входить у цей світ не з потреби, а зі своєю божественною силою, яка дозволяє йому діяти тут без будь-яких матеріальних обмежень.

4-7

Коли б і де б не занепадала релігійна практика і починало панувати безбожництво, о нащадку Бгарати, у той час Я сходжу Сам.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, чому і коли він втілюється в цьому світі. Він наголошує на тому, що коли справедливість, доброчесність перебувають під загрозою і несправедливість, зло зростають, він входить у світ, щоб відновити порядок і захистити справедливість. Справедливість вказує на космічний і моральний порядок, що забезпечує рівновагу суспільства, а несправедливість є його протилежністю, що руйнує цей порядок. Цей вірш підкреслює, що Бог не залишається байдужим, коли в суспільстві панує несправедливість і безбожництво, а активно втручається, щоб захистити праведних і знищити зло.

4-8

Щоб звільнити побожних і знищити лиходіїв, а також щоб відновити принципи праведності, Я з’являюся епохи за епохою.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що він з’являється в цьому світі з трьома головними цілями: захистити праведних, знищити злих і відновити справедливість. Він наголошує на тому, що це відбувається протягом кожної епохи, коли є необхідність відновити баланс у світі. Справедливість є божественним законом, який підтримує гармонію та порядок, і коли цей порядок перебуває під загрозою, Крішна приходить, щоб відновити цей закон.

4-9

Той, хто знає трансцендентну природу Моєї появи та дій, залишаючи це тіло, більше не повертається в цей матеріальний світ, але досягає Моєї вічної обителі, о Арджуно.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що той, хто розуміє його божественне народження та дії, досягає звільнення і більше не пов’язаний із циклом перероджень. Народження та дії Крішни не схожі на народження та дії звичайних людей. Вони є божественними та здійснюються з особливою метою — захистити праведних і відновити справедливість. Коли людина справді осягає цю божественну реальність, вона розуміє, що Крішна не підвладний матеріальним законам, таким як народження і смерть. Таке справжнє розуміння веде людину до звільнення від циклу народження і смерті. Коли людина залишає своє матеріальне тіло, вона більше не повертається в цей світ, а досягає Крішни, що означає досягти духовного просвітлення та вічного життя з Богом.

4-10

Звільнившись від прив’язаностей, страху та гніву, повністю занурившись у Мене і знайшовши в Мені притулок, багато-багато, хто раніше очистився знанням про Мене, таким чином досягли трансцендентної любові до Мене.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, як люди, які шукають притулку біля нього і звільнилися від прив’язаностей, страху та гніву, здатні досягти духовної досконалості та злитися з його сутністю. Прив’язаність до матеріальних речей, страх втрат і гнів, що виникає від нездійснених бажань, є перешкодами для духовного зростання. Люди, які здатні подолати ці перешкоди, стають вільними від впливу матеріального світу. Крім того, Крішна вказує, що ті, хто очищені через знання та аскезу (самодисципліну), здатні досягти рівня його божественності. Ця комбінація знання та духовної дисципліни є шляхом до духовного очищення та просвітління. Ті, хто слідують цим шляхом, врешті-решт зливаються з сутністю Крішни, досягаючи звільнення. Це злиття означає повну єдність із Богом.

4-11

Відповідно до того, як люди Мені віддаються, Я їх нагороджую. Кожен по-різному слідує Моєму шляху, о, Партха.

Пояснення: У цьому вірші Крішна зазначає, що він відповідає на бажання та дії людей відповідно до того, як вони звертаються до нього. Якщо люди шукають духовного просвітлення, вони його отримують; якщо вони шукають матеріального успіху, вони також його отримують. Крішна наголошує, що він є універсальним і завжди присутнім, і люди з різними мотиваціями та підходами можуть шукати його. Як люди хочуть пов’язатися з божественним, так само Крішна відповідає і сповнює їхні бажання. Це може бути через любов, довіру, знання, аскезу або навіть матеріальні бажання — Крішна відповідає кожному відповідно до його бажання. Крім того, Крішна пояснює, що всі люди, свідомо чи несвідомо, слідують його шляхами. Це означає, що незалежно від того, чи прагне людина духовного просвітлення, чи матеріальної насолоди, вона все одно перебуває в створеному божественному порядку і слідує шляхом, який врешті-решт веде до розуміння божественності. Партха — це звертання до Арджуни, що означає син Прітхи (інше ім’я матері Арджуни Кунті — Прітха). Цим звертанням Крішна вказує на тісний зв’язок з Арджуною і нагадує про його шляхетне походження, а також його роль як воїна і послідовника Крішни.

4-12

Люди в цьому світі хочуть успіху в плідній діяльності, і тому вони поклоняються небесним істотам. Звичайно, люди в цьому світі швидко отримують плоди від бажаних дій.

Пояснення: У цьому вірші Крішна підкреслює, що Божественні істоти забезпечують людей необхідними для життя ресурсами, якщо їх шанують жертвами та безкорисливими діями. Крішна пояснює, що люди, які шукають матеріальних успіхів і плодів від своїх дій, зазвичай поклоняються різним небесним істотам. Ці люди хочуть швидких результатів у своєму житті, тому вони шукають божественної допомоги від божеств, які керують різними матеріальними сферами. Це може означати багатство, удачу чи інші матеріальні блага, які вони намагаються отримати через дії (своїми діями). Однак тут Крішна підкреслює, що ці швидкі успіхи та матеріальні плоди, які отримують люди, є лише тимчасовими і походять від мирських дій. Ці результати виникають лише в цьому людському світі і пов’язані з циклом дій — вони не пов’язані з духовним звільненням чи справжньою свідомістю божественного. Матеріальний прибуток тут описується як легко досяжний, але це не є довгостроковим рішенням для духовного зростання.

4-13

Відповідно до трьох якостей матеріальної природи та пов’язаних із ними дій Я створив чотири стани людського суспільства. І хоча Я є творцем цієї системи, ти маєш знати, що Я нічого не роблю і є трансцендентним.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює чотири соціальні стани, які визначаються за природними якостями та діями людей. Ця система включає брахманів (мудреців і жерців), кшатріїв (воїнів і правителів), вайш’їв (торговців і селян) і шудр (робітників і слуг). Ця система створена таким чином, щоб суспільство функціонувало в гармонії, і кожна людина виконувала ту роботу, яка відповідає її якостям і навичкам. Хоча Крішна є творцем цієї системи, він сам є незалученим і вічним, що вказує на його божественну природу. Крішна є понад усі матеріальні закони і не бере участі в процесі дій, які стосуються людей.

4-14

Немає такої дії, яка впливає на Мене, і Я також не прагну до плодів дії. Той, хто розуміє цю істину про Мене, також не втягується в наслідки дій.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює свою божественну природу, в якій він виконує дії, але вони його не забруднюють і не зв’язують. Він відкриває, що не має бажання плодів чи результатів дій, бо діє в неприв’язаний спосіб. Це вказує на безособову та вічну природу, яка не має прив’язаності до матеріального світу та його ланцюгів дій. Крішна вказує, що кожен, хто справді розуміє його здатність виконувати дії без прив’язаності чи бажання результатів, також може звільнитися від впливу закону карми. Людина, яка практикує дії з неприв’язаним розумом і безкорисливим наміром, так само як і Крішна, звільняється від наслідків дій. Цей принцип є суттю безкорисливої дії.

4-15

Усі звільнені в давнину діяли з цим розумінням і таким чином досягли звільнення. Тому, як це робили давні, виконуй свій обов’язок у цій божественній свідомості.

Пояснення: У цьому вірші Крішна закликає Арджуну виконувати свої обов’язки і пояснює, що давні люди, які бажали звільнення, виконували свої дії відповідно до принципів справедливості, розуміючи суть неприв’язаних дій. Крішна зазначає, що виконання дій, розуміючи їх глибинний сенс, є важливим шляхом до духовної свободи. Це вчення є вічним, і йому слідували давні люди, тому й Арджуна повинен виконувати свої дії в цьому світі, не прив’язуючись до їх плодів.

4-16

Навіть мудреці не можуть розрізнити, що є дія, а що є бездіяльність. Тепер Я тобі поясню, що є дія, і, дізнавшись про це, ти звільнишся від усякого зла.

Пояснення: У цьому вірші Крішна звертається до понять дії та недіяння, що є складним філософським питанням навіть для мудреців. Багато людей, зокрема й освічені, спантеличені тим, що насправді є дією, а що є недіянням, і як відрізнити одне від одного. Це вказує на те, що суть дії не так просто зрозуміти. Крішна обіцяє пояснити цю таємницю — як зрозуміти дію, яка не забруднює і не призводить до ланцюгів дій. Він наголошує, що, зрозумівши дію та її правильне виконання, людина може звільнитися від несприятливих наслідків. Таким чином, це розуміння дозволяє подолати ланцюги дій і досягти духовної свободи.

4-17

Складнощі дії дуже важко зрозуміти. Тому людина повинна добре знати, що таке дія, що таке заборонена дія і що таке бездіяльність.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що суть дії є складною, і її потрібно зрозуміти глибше. Людина повинна розуміти три основні види дій та їх відмінності, щоб могла свідомо рухатися духовним шляхом. • Правильна дія, яка відповідає справедливості (законам справедливості). • Неправильна дія або дія, що суперечить справедливості (законам і моральним принципам). • Недіяльність або дія, яка виконується без наслідків дії, оскільки вона робиться з неприв’язаним розумом (без прив’язаності до результатів дії). справжню природу дії важко зрозуміти, оскільки навіть одна і та ж дія може створювати різні результати залежно від наміру та стану розуму, з яким вона виконується. Неправильна дія може спричинити страждання та віддалити від Бога, але правильна дія веде до духовного зростання.

4-18

Той, хто в бездіяльності бачить дію і в дії бачить бездіяльність, є наймудрішим з людей і, хоча виконує найрізноманітніші дії, перебуває в трансцендентному стані.

Пояснення: Крішна вчить, що людина повинна бачити дію в недіянні та недіяння в дії. Це означає, що справжній практик духовної дисципліни та мудра людина розуміє, що навіть якщо він фізично діє в цьому світі, його розум і свідомість вільні від прив’язаності до результатів і наслідків дії. Така людина може працювати і бути активною, але в її внутрішньому стані немає прив’язаності до дії чи її плодів — це недіяння в дії. Так само є випадки, коли людина не діє фізично, але вона думає або хоче чогось, що викликає дію. У такому випадку навіть її бездіяльність може бути дією, оскільки її розум прив’язаний і залучений до очікування плодів дії. Це означає, що людина може відчувати дію, навіть не виконуючи фізичної роботи, якщо вона прив’язана до бажань або результатів. Мудра людина здатна зрозуміти цей глибокий сенс дії та недіяння — вона діє з неприв’язаним розумом, і тому її дії не викликають наслідків дії.

4-19

Людиною, яка повністю здобула знання, вважається той, чиї будь-які старання вільні від бажання до задоволення чуттів. Мудреці кажуть, що такий діяч, чиї плоди дій спалило полум’я досконалих знань, відмовився від плодів.

Пояснення: У цьому вірші Крішна говорить про людину, яка досягла справжнього просвітління. У такої людини всі її дії вільні від прив’язаності та бажань до плодів дій. Він діє, але його дії не керуються силою бажань чи егоїстичних мотивів. Дії такої людини спалені у вогні знань, що означає, що він діє зі знанням, яке походить від божественної свідомості та розуміння справжньої реальності. Знання в цьому контексті — це розуміння справедливості та неприв’язаних дій, у яких немає бажання матеріальних плодів. Коли людина розуміє, що всі дії потрібно виконувати безкорисливо, її зобов’язання щодо дій знищуються, оскільки вона більше не пов’язана з результатами дій.

4-20

Відмовившись від будь-якої прив’язаності до плодів своєї діяльності, завжди задоволений і незалежний, він не здійснює жодної плідної діяльності, хоча й бере участь у найрізноманітніших заняттях.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує просвітлену людину, яка звільнилася від прив’язаності до плодів дій. Така людина постійно задоволена, що означає, що їй немає потреби шукати задоволення в зовнішніх об’єктах чи результатах дій. Вона незалежна від зовнішніх речей, бо її задоволення походить від внутрішнього духовного розуміння та єднання з божественним. Хоча ця людина продовжує діяти в цьому світі та виконує свої обов’язки, вона насправді нічого не робить у сенсі дії. Вона виконує дії без прив’язаності, тому вони не створюють кайданів дій і не спричиняють подальших наслідків. Це означає, що хоча духовна досконалість є станом, у якому людина більше не залежить від дій, діяльність все ще необхідна для підтримки суспільства та добробуту світу. Таку діяльність слід здійснювати безкорисливо, без прив’язаності до результату.

4-21

Така розумна людина діє з повним контролем розуму та інтелекту, відмовляється від будь-яких почуттів власника над своїм майном і діє лише стільки, скільки необхідно для підтримки власного життя. Діючи так, вона не зазнає впливу наслідків гріховної діяльності.

Пояснення: Людина може бути вільною від наслідків дій, якщо вона діє з неприв’язаним розумом і без бажань плодів дій. Людина, яка вільна від бажань, контролює свій розум і душу та відмовляється від власності (матеріальної прив’язаності), може виконувати свої дії у світі, не прив’язуючись до них. Дії, які виконує така людина, вважаються тілесними діями, необхідними для повсякденного життя, але вони не спричиняють наслідків дій. Це означає, що її дії вільні від гріха чи скверни, оскільки вона діє з безкорисливим розумом, і її дії виконуються лише на тілесному рівні, не викликаючи бажання чи прив’язаності. Це важлива частина духовної дисципліни та духовної дисципліни — людина повинна вміти виконувати дії, але бути незалежною від результатів дій та майнових зобов’язань.

4-22

Людина, яка задоволена тим, що приходить природно, вільна від двоїстостей і заздрості, залишається однаковою як в успіхах, так і в невдачах, і не пов’язана зі своїми діями.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює принципи неприв’язаного життя. Людина, яка живе згідно з правдою, задоволена тим, що приходить природно. Вона не прив’язана до матеріальних бажань і живе, приймаючи те, що їй дається, без бажання більшого чи незадоволення меншим. Ця людина вільна від двоїстостей (наприклад, радості та смутку, добра і зла), які часто панують у матеріальному світі. Така людина також без заздрості, що означає, що вона не заздрить іншим і не ревнує до їхніх успіхів. Вона є врівноваженою як в успіхах, так і в невдачах — вона залишається спокійною незалежно від зовнішніх обставин, оскільки її щастя походить від внутрішнього задоволення та духовного розуміння, а не від зовнішніх подій. Навіть якщо вона виконує дії, така людина не пов’язана з діями. Це означає, що її дії не спричиняють наслідків дій, оскільки вона діє неприв’язано і без бажання плодів дій.

4-23

Дії тієї людини, яка не підвладна якостям матеріальної природи і повністю утвердилася в трансцендентному знанні, зливаються повністю з трансцендентним.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує людину, яка звільнилася від прив’язаності до матеріальних речей і є вільною як духовно, так і ментально. У такої людини свідомість базується на знанні — вона розуміє вищу мету життя і діє відповідно до духовних знань, а не до мирських бажань. Людина, яка виконує свої дії як пожертву чи духовну дисципліну, є вільною від наслідків дій. Пожертва тут означає безкорисливу дію, яка присвячена вищій меті або Богу. Коли ця людина діє таким чином, її дії знищуються — це означає, що дії не залишають наслідків дій. Її дії не викликають кайданів дій, оскільки її розум вільний від прив’язаності, і вона діє з духовним знанням. Звільнена свідомість людини дозволяє їй виконувати дії неприв’язано — вона виконує обов’язки, але без бажання результатів, і таким чином вона не отримує жодних наслідків дій. Це вчення є вічним, і йому слідували давні люди, тому й Арджуні слід виконувати свої дії як служіння Богу.

4-24

Людина, яка повністю занурена в усвідомлення Божественної свідомості, неодмінно досягне духовного царства завдяки своєму повному внеску в духовні дії, де жертвоприношення є Божественним проявом, а пожертва є духовною.

Пояснення: Цей вірш описує принцип повної єдності між жертвою, жертводавцем і Божеством. Тут Божественна свідомість розуміється як всеосяжна Божественна реальність, яка присутня у всіх аспектах жертвоприношення. Жертвоприношення саме по собі є Божественною свідомістю, так само як і предмет пожертвування є Божественною свідомістю, і це приноситься в жертву вогню Божественної свідомості. Це усвідомлення єдності, що все є Божественною свідомістю, досягається, коли жертводавець діє з розумом, повністю присвяченим Божественній свідомості. Це означає, що коли людина діє з усвідомленням того, що всі її справи та пожертви присвячені Божеству (Божественній свідомості), її дії стають частиною духовної практики, і вона приходить до усвідомлення Божественної свідомості. Це принцип духовної дисципліни — дії стають безкорисливими і виконуються з Божественною свідомістю. У цьому вірші Крішна наголошує, що якщо людина виконує всі свої дії з Божественною свідомістю, вона досягає Абсолютної Істини і звільняється від кайданів дій.

4-25

Деякі практики духовної дисципліни здійснюють жертвоприношення, вшановуючи Божества, а інші здійснюють пожертви у вогні Божественної свідомості.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує два різних види жертвоприношень, які практикують практики духовної дисципліни. Жертвоприношення тут є символом безкорисливих дій, які присвячуються Божественному або духовній практиці. • Перший вид — деякі практики духовної дисципліни здійснюють жертвоприношення Божественним істотам або Божествам. Ці практики духовної дисципліни пропонують свої дії або пожертви Божествам, шукаючи духовного єднання через це поклоніння. • Другий вид — інші практики духовної дисципліни пропонують свої пожертви у вогні Божественної свідомості. Ці практики духовної дисципліни бачать Божественну свідомість як пункт призначення всіх жертвоприношень і пропонують свої дії заради Божества або вищої істини. Цей вірш пояснює різні практики духовної дисципліни, де дії присвячуються вищій меті. Як жертвоприношення Божествам, так і жертвоприношення Божественній свідомості є способами, якими практики духовної дисципліни досягають духовної досконалості, оскільки всі дії присвячуються Божественному або духовному шляху. Незалежно від виду жертвоприношення, головне те, що всі дії присвячуються вищій меті. Така безкорислива дія та жертвоприношення допомагають практикам духовної дисципліни розвивати духовну свідомість і досягати духовної досконалості.

4-26

Деякі, хто хоче досягти контролю розуму та чуттів, жертвують діяльність слуху та інших чуттів у вогні внутрішнього споглядання, інші жертвують звуки та інші об’єкти чуттів у вогні чуттів.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує різні практики жертвоприношення, де практики духовної дисципліни пропонують свій розум і чуття як пожертву духовній дисципліні. Існує два основних види жертвоприношень: • Перший вид — деякі практики духовної дисципліни пропонують свої чуття (наприклад, слух, зір, смак) у вогні приборкання. Це означає, що вони практикують самоконтроль і управління чуттями, щоб приборкати свої імпульси та відвернути увагу від зовнішніх об’єктів. Це спосіб розвинути самоконтроль і дисциплінувати розум. • Другий вид — інші практики духовної дисципліни пропонують об’єкти чуттів (наприклад, звук, запах, смак) у вогні чуттів. Це означає, що вони пропонують свій досвід сприйняття духовному шляху, не дозволяючи цим об’єктам чуттів впливати на їхній розум. Ці практики духовної дисципліни свідомо контролюють своє ставлення до об’єктів чуттів, не дозволяючи цим переживанням відволікати їх від духовної мети. Обидва види вказують на важливість самоконтролю та усвідомленого життя в духовній практиці. Контроль чуттів і дисципліна розуму допомагають практикові духовної дисципліни досягти духовної рівноваги та уникнути прив’язаності до мирських насолод.

4-27

Ті, хто хоче досягти самореалізації, жертвують усі дії чуттів і життєвого подиху у вогні приборкання розуму, який розпалюється знанням.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує, як практики духовної дисципліни практикують самовладання та самоконтроль зі світлом знання як дороговказом. У практиків духовної дисципліни є два види дій, які вони пропонують як пожертву: • Дії чуттів — усі дії, які людина виконує своїми чуттями, наприклад, слух, зір, дотик та інші, контролюються та пропонуються як пожертва, не дозволяючи чуттям відволікатися на зовнішні об’єкти. • Дії життєвої сили — життєва сила — це дихання та інші енергії тіла, які контролюють життєздатність людини. Практики духовної дисципліни також повинні навчитися контролювати та пропонувати ці сили як пожертву у вогні приборкання. Жертвоприношення здійснюється у вогні приборкання та духовної дисципліни, що символізує практику духовної дисципліни та самоконтроль. Ця практика осяяна світлом знання, що вказує на духовне усвідомлення та розуміння себе та світу. Знання — це те, що допомагає практикові духовної дисципліни зрозуміти справжнє значення своїх дій і звільнитися від прив’язаності до об’єктів чуттів. Мета цього жертвоприношення — очистити розум і контролювати чуття, щоб досягти духовної рівноваги та розуміння мети життя. Світло знання — це як дороговказ, який допомагає практикові духовної дисципліни не піддаватися мирським насолодам і спрямовувати увагу на духовний шлях. Арджуні слід виконувати свої дії як служіння Богу.

4-28

Інші здійснюють пожертви, відмовляючись від свого майна, інші, виконуючи суворі аскези, інші, практикуючи восьмиступеневу систему Божественної сили, і ще інші, вивчаючи Веди, щоб отримати трансцендентні знання.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує різні види жертвоприношень, які практикують практики духовної дисципліни та аскети, кожен обираючи свій шлях, як запропонувати своє життя та дії Божеству або духовному розвитку. Ці пожертви можуть бути матеріальними, фізичними, духовними чи інтелектуальними, залежно від характеру людини та виду практики. Жертвоприношення здійснюються з твердою рішучістю та духовною дисципліною. • Пожертва майном — люди жертвують свої матеріальні цінності або багатства, щоб допомогти іншим або сприяти духовним цілям. Такий вид пожертви допомагає тим, хто залежить від зовнішніх речей, запропонувати свій внесок на духовний шлях. • Пожертва аскезою — люди жертвують через фізичну аскезу чи дисципліну, обмежуючи свої бажання та живучи суворо згідно з духовними принципами. Це вимагає великої рішучості та сили волі, щоб контролювати свої чуття та інстинкти. • Пожертва духовною дисципліною — деякі практикують духовну дисципліну та споглядання, щоб досягти духовного єднання з божественним. Це шлях до розширення свідомості та досягнення внутрішньої гармонії. • Пожертва знаннями та самопізнанням — деякі жертвують свій час та енергію на вивчення священних писань, здобуття знань та поширення вчення серед інших. Це вимагає інтелекту та внутрішньої рішучості, щоб повністю усвідомити та зрозуміти духовні вчення. Люди, які беруть участь у цих жертвоприношеннях, є тими, хто суворо виконує свої обіцянки, і вони старанно працюють, щоб досягти духовної досконалості. Крішна пояснює, що існують різні способи, як людина може запропонувати своє життя та дії, залежно від своєї здатності та рішучості.

4-29

Ще інші, хто прагне приборкати дихання, щоб увійти в транс, жертвують видих вдиху, а вдих видиху, і зрештою, повністю зупинивши дихання, залишаються в трансі. Інші, обмежуючи їжу, жертвують видих видиху.

Пояснення: У цьому вірші Крішна говорить про дисципліну контролю дихання, яка є важливою частиною практики духовної дисципліни. Дихання вважається життєвою силою, і його контроль є важливим видом духовної дисципліни. • Деякі пропонують видих вдиху, а вдих видиху — це вказує на контроль потоку дихання, де практики духовної дисципліни поєднують і врівноважують вдих і видих. Це символ дихальної дисципліни, яка допомагає гармонізувати тіло та розум. • Інші приборкують вдих і видих — цей вірш стосується практиків духовної дисципліни, де вони приборкують вдих і видих, зосереджуючись на контролі дихання. Це важливий аспект духовної дисципліни, який допомагає контролювати життєву енергію та досягти внутрішньої рівноваги. Контроль дихання є однією з дисциплін духовної дисципліни, де практики духовної дисципліни приборкують своє дихання, що допомагає їм контролювати розум та емоції. Контроль дихання тісно пов’язаний з контролем розуму, оскільки збалансування вдиху та видиху допомагає практикам духовної дисципліни зберігати внутрішній спокій та духовну дисципліну.

4-30

Усі ті, хто знає значення жертвоприношення, отримують звільнення від карми, і, скуштувавши плодів жертвоприношення, нектар безсмертя, вони вирушають до вічної Божественної обителі.

Пояснення: У цьому вірші Крішна підкреслює важливість жертвоприношення і те, як воно допомагає людині очиститися і досягти найвищої духовної мети: • Знавці жертвоприношення: ті, хто розуміє сутність і значення жертвоприношення, характеризуються як люди, які знають, як жертвоприношення діє в духовному житті. Жертвоприношення тут може бути зрозуміле в ширшому значенні, як безкорислива дія або присвята вищій меті. • Очищення від гріхів через жертвоприношення: ці люди через свою свідому і безкорисливу діяльність очищаються від своїх негативних якостей, гріхів і вчинків. Жертвоприношення символізує чисту дію, що усуває егоїзм і прагнення до матеріальних благ. • Насолода від залишків жертвоприношення: ті, хто бере участь у жертвоприношенні, насолоджуються благословенням, що є результатом жертвоприношення. Це благословення символізує безсмертя і духовне задоволення, що походить від безкорисливих дій. Той, хто служить без бажання нагороди, відчуває внутрішній мир і духовну свідомість. • Досягнення вічної Божественної свідомості: ті, хто бере участь у такому благословенному процесі жертвоприношення і насолоджується його плодами, зрештою досягають Божественної свідомості – найвищої реальності, вічного і незмінного духовного стану. Божественна свідомість є найвищою формою духовної свідомості, що виходить за межі матеріального світу.

4-31

О, найкращий з династії Куру, без жертвоприношення ніколи неможливо щасливо жити в цій планетарній системі чи в цьому житті, не кажучи вже про наступне?

Пояснення: Тим, хто не жертвує або не бере участі в процесі жертвоприношення, немає місця ні в цьому світі, ні в наступному. Жертвоприношення є не лише зовнішнім процесом, але й духовною дисципліною, яка дозволяє людині очистити себе і рухатися до духовної досконалості. Жертвоприношення – це присвята себе Богу. Якщо людина не бере участі в процесі жертвоприношення, їй недоступні ні матеріальні вигоди в цьому світі, ні духовні блага в наступному житті. У цьому вірші Крішна звертається до Арджуни як до найкращого з роду Куру, щоб підкреслити, що жертвоприношення є важливим не лише в цьому житті, але й після смерті.

4-32

Усі ці різноманітні види жертвоприношень схвалені Ведами, і всі вони походять від різних дій. Знаючи їх такими, ти звільнишся.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що різні види пожертв, які він описав у попередніх віршах, виражені через Божественну свідомість і містяться у Ведах — священних писаннях, які визначають різні види жертвоприношень і церемоній. Ці пожертви виникли з дій, що означає, що пожертви є частиною дії, яка допомагає людині розвинути духовну свідомість і досягти свободи від зобов’язань дій. Цей вірш наголошує на тому, що пожертви є не лише зовнішніми ритуалами, але й частиною людської діяльності та обов’язків. Це спосіб гармонізувати свої дії з Божественною свідомістю та духовними цінностями. Розуміючи, що всі пожертви є виявом дії, людина може звільнитися від пут дій і досягти духовної свободи. Коли людина усвідомлює, що всі дії є способом брати участь у жертвоприношенні, вона припиняє прив’язаність до матеріальних речей і звільняється від дій. Це означає, що безкорисливі дії (пожертви) дозволяють людині жити вільно і досягти духовного звільнення.

4-33

О, переможцю ворогів, жертвоприношення, що здійснюється зі знанням, є кращим за просте пожертвування матеріальних цінностей. Зрештою, о Парто, дія будь-якої жертви повністю завершується в трансцендентному знанні.

Пояснення: У цьому вірші Крішна вказує на перевагу духовного знання над матеріальними пожертвами. Хоча матеріальні пожертви (наприклад, майно, гроші чи власність) є важливими, справжнє духовне знання є ціннішим за будь-які матеріальні пожертви. Пожертва знання є розвитком освіти та розуміння справжньої мети життя і принципів справедливості. Крішна зазначає, що всі дії, навіть матеріальні пожертви, зрештою наповнюються знаннями. Це означає, що саме духовні знання надають діям і пожертвам справжнього значення і спрямовують людину до звільнення від пут дій. Тому людині потрібно зосередитися на розвитку знань і здійснювати пожертви в духовному розумінні, оскільки вони допоможуть зрозуміти природу дій і уникнути прив’язаності до матеріального світу. У цьому вірші Крішна двічі звертається до Арджуни словами Парантапа (переможець ворогів) і Парта (син Кунті). Звертаючись до нього як до Парантапи, Крішна вказує на здатність Арджуни перемагати не лише зовнішніх ворогів, але й внутрішніх — незнання та егоїзм. Звернення Парта нагадує йому про шляхетний рід, в якому він народився, і спонукає зрозуміти, що йому потрібно розвивати духовні знання, а не лише здійснювати матеріальні пожертви.

4-34

Зрозумій це, звернувшись до вчителя зі смиренням, ставлячи запитання та служачи. Мудреці, які бачать істину, дадуть тобі знання.

Пояснення: Цей вірш вчить, що справжні знання можна отримати через смирення, активне ставлення запитань і служіння вчителю. Крішна підкреслює, що для досягнення духовного розуміння учень повинен бути готовий вчитися у мудрого вчителя, який бачив істину. Знання є не лише теорією, але й практичним досвідом, якого можна набути через дисципліну і служіння. Мудрі вчителі є тими, хто допомагає учневі досягти справжнього розуміння і духовного звільнення.

4-35

Отримавши справжні знання від самоусвідомленої душі, ти більше ніколи не піддасися таким оманам, бо з цими знаннями ти побачиш, що всі живі істоти є не що інше, як частина Мене – що вони є в Мені.

Пояснення: У цьому вірші Крішна вказує на силу духовних знань. Коли людина отримує справжні духовні знання, вона більше не впадає в омани. Омани тут означають незнання, пов'язане з усвідомленням себе як відокремленого від інших і від Божественного. Духовні знання дозволяють людині зрозуміти, що всі живі істоти взаємопов'язані. Ці знання відкривають, що все, що існує, знаходиться як у самій людині, так і в Богові (Крішні). Ця єдність між індивідом і Божественним є головним висновком, який людина отримує, засвоюючи духовні знання. Коли людина розуміє, що все пов’язано з Божественним, вона звільняється від дуальності себе та інших і розуміє, що все життя і все існуюче є частиною єдиної божественної свідомості. Ці знання допомагають звільнитися від омани і побачити єдність між усім життям і Богом. У цьому вірші Крішна звертається до Арджуни як до Пандави — вказуючи на його належність до династії Пандавів, яка символізує силу і справедливість.

4-36

Навіть якщо ти є найтяжчим грішником серед усіх грішників, ти, використовуючи корабель знань, зможеш переплисти через усі свої гріхи.

Пояснення: У цьому вірші Крішна наголошує, що духовні знання є надзвичайно потужним засобом, який здатний очистити людину від усіх гріхів, незалежно від того, наскільки важкими вони були. Він зазначає, що навіть якщо людина є найтяжчим грішником серед усіх, вона може бути очищена, якщо вона використає корабель знань. Корабель знань тут використовується як метафора, що вказує на здатність духовних знань допомогти людині переміститися через гріхи і несправедливість. Ці знання дають силу подолати попередні помилки і звільнитися від наслідків дій. Це вказує на те, що духовні знання є не лише теоретичними, а й практичними, надаючи людині можливість трансформуватися і відновитися. Людина, яка використовує силу знань, здатна очиститися і подолати свої гріхи. Крішна спонукає Арджуну зрозуміти, що незалежно від минулих помилок, справжні духовні знання допоможуть йому переплисти через ці гріхи і рухатися до духовного звільнення.

4-37

Подібно до того, як палаючий вогонь перетворює дрова на попіл, о Арджуно, так і вогонь знань спалює всі дії до попелу.

Пояснення: Цей вірш вчить, що духовні знання діють як потужний вогонь, який здатний спалити всі наслідки дій і звільнити людину від мирських зобов’язань. Крішна наголошує, що істинні знання є потужним засобом очищення, який перетворює наслідки дій на попіл, залишаючи людину вільною від дій і готовою до духовного зростання. Знання не тільки допомагають зрозуміти справжній сенс життя, але й звільняють від минулих дій і ведуть до духовного звільнення.

4-38

Воістину, у цьому світі немає нічого такого благородного і чистого, як трансцендентні знання. Ці знання є плодом усіх духовних практик, і той, хто досяг досконалості у служінні віри, через деякий час насолоджується цими знаннями в собі.

Пояснення: У цьому вірші Крішна підкреслює цінність і святість знань, наголошуючи, що знання є найвищим очисником. Вони важливіші за будь-що інше в цьому світі, оскільки вони очищають розум і душу людини, допомагаючи їй зрозуміти свою справжню природу і Божественну свідомість. Духовні знання – це те, що допомагає людині подолати незнання, омани та наслідки дій. Ці знання ведуть до внутрішньої свободи та духовного розуміння. Тому знання вважаються найвищим видом очищення порівняно з будь-яким іншим ритуалом чи дією. Людина, яка вдосконалилася в духовній дисципліні, тобто дисципліновано практикувала духовну дисципліну та самоконтроль, зрештою з часом набуває цих духовних знань. Крішна наголошує, що ці знання людина знаходить у собі — вони не приходять ззовні, а повинні бути знайдені та усвідомлені завдяки практиці духовної дисципліни та внутрішній подорожі.

4-39

Віруюча людина, яка присвятила себе здобуттю трансцендентних знань і яка вгамувала свої чуття, гідна отримати такі знання, і, отримавши їх, вона швидко досягає найвищого духовного спокою.

Пояснення: У цьому вірші Крішна вказує на три важливі умови, щоб людина могла отримати духовні знання і досягти найвищого спокою: • Віра — це важлива складова на духовному шляху. Людина повинна мати віру не тільки в Божественне, але й у шлях знань і вчителя, який навчає цих знань. Віра дозволяє людині продовжувати духовний шлях, навіть коли виникають перешкоди чи труднощі. • Самовідданість і посвята — людина повинна бути повністю присвячена духовним знанням. Це означає, що їй потрібно присвятити себе практиці та пізнанню, щоб отримати справжнє розуміння і духовну свідомість. • Контроль над чуттями — щоб людина могла отримати знання, вона повинна вміти контролювати свої чуття та емоції. Контроль над чуттями дозволяє розуму стати стабільним і спокійним, що необхідно для повного засвоєння духовних знань. Коли людина з вірою та відданістю практикує духовні вчення і контролює свої чуття, вона отримує духовні знання. Ці знання допомагають людині досягти найвищого спокою, який є станом, у якому людина вільна від неспокою, страждань та ілюзій. Найвищий спокій є результатом, який приходить з духовним розумінням та отриманням знань.

4-40

Але невігласи та невіруючі, які сумніваються у відкритих писаннях, не усвідомлюють Бога, а падають. Душа, сповнена сумнівів, не має щастя ні в цьому світі, ні в наступному.

Пояснення: У цьому вірші Крішна описує три важливі перешкоди на шляху духовного зростання: невігластво, брак віри та сумніви. Він пояснює, що людина, яка не здатна подолати ці бар'єри перешкод, гине як духовно, так і емоційно, оскільки не має щастя ні в цьому світі, ні в наступному. • Невігластво — людина, яка не знає істини або духовних знань, є загубленою і не може рухатися вперед духовним шляхом. Невігластво є найбільшим недоліком, що заважає зрозуміти справжню суть життя. • Брак віри — навіть якщо людина має знання, брак віри призводить до нездатності їх практикувати. Віра необхідна для того, щоб людина могла повністю присвятити себе духовному шляху та довіряти керівництву вчителя та знань. • Сумніви — людина, сповнена сумнівів, не може досягти внутрішнього спокою. Сумніви руйнують духовну практику і створюють невизначеність щодо цілей людини. Сумнівний розум не дозволяє зосередитися на духовному розвитку і не дозволяє людині досягти свободи від страждань. Це означає, що навіть мала рішучість і невеликий прогрес на духовному шляху приносить величезну користь. Цей шлях є безпечним і без втрат, тому що навіть невелике зусилля приносить духовні плоди. Цей вірш підкреслює, що людина зі сповненим сумнівів розумом не має щастя ні в цьому світі, ні в наступному. Крішна пояснює, що віра, знання та переконання необхідні для досягнення внутрішнього миру та духовного зростання. Якщо ці передумови не виконані, людина живе в неспокої як у цьому житті, так і після нього.

4-41

Той, хто діє з вірою, відмовляючись від плодів діяльності, чиї сумніви знищені трансцендентним знанням і хто міцно утвердився у своїй сутності, о, завойовнику багатств, більше не пов’язаний із діяльністю.

Пояснення: У цьому вірші Крішна пояснює, що людина, яка досягла самоусвідомлення через духовну дисципліну і знищила свої сумніви знаннями, більше не пов’язана з наслідками дій. Це означає, що така людина живе вільно від дій і більше не пов’язана наслідками дій.

4-42

Тому мечем знання, що є в твоєму серці, розрубай навпіл сумніви, що виникли від невігластва. Озбройся духовною дисципліною, піднімайся і борися, о Бгарата!

Пояснення: У цьому вірші Крішна заохочує Арджуну використовувати знання як зброю проти сумнівів, що виникли від невігластва і знаходяться в його серці. Сумніви та невігластво є найбільшими перешкодами на шляху духовного розуміння, і їх потрібно усунути, щоб людина могла повністю засвоїти духовні знання.